10-18.11.2010

Аеропорт – одна з тих публічних установ,що охороняється якнайкраще. Переповнений подорожувальниками вдень, вночі аеропорт перетворюється на величезний порожній склад, де люди, що чекають на свій ранній рейс чи пересадку, і не можуть дозволити собі номер у готелі,намагаються знайти відпочинок і сон.

Вокзали розташовані у передмісті, і тому там вночі завжди можна зустріти прояви життя, всередині чи ззовні. Натомість, аеропорти віднесені далеко за межі міст, на край світу,і вночі тут панує лише тиша і порожнеча.

Втілюючи цей проект, Вінсан Біто намагається передати жахливі відчуття, що були його постійними мовчазними супутниками впродовж багатьох годин роботи в аеропортах. Щоночі місце, призначене для того, щоб зустрічати тисячі відвідувачів у русі, стає повною своєю протилежністю, тим, чим його ніхто і уявити не міг. Досконала аномалія.

Світло відіграє принципову роль у цьому проекті. Клінічне, сліпуче, гнітюче для одних і заспокійливе для інших, воно не залишає місця для таємниць, і змушує зіткнутись відвідувача з порожнечею. Штучне освітлення виокремлює сон з тіней, де він зазвичай ховається; енергія витрачається задля впевненості у безпеці. Саме тут зустрічаються дві нав’язливі ідеї сучасності.